Мета. Ознайомитися з відмінностями і
взаємозв’язками між різними аспектами педагогіки; одержати первинне уявлення
про об’єкт і предмет педагогічної науки; усвідомити роль педагогіки як науки і
практики в культурі;
Питання для вивчення:
1. Сутність педагогічної професії.
2. Виникнення педагогіки як науки.
3. Об’єкт, предмет і функції педагогіки.
4. Зв’язок педагогіки з іншими науками та її структура.
Завдання для самостійної роботи
1. Знайдіть у словниках визначення понять: «педагогіка», «наука», «культура», «практика», «педагогічна наука», «педагогічна практика».
2. Що вивчає педагогіка? (Які об’єкт і предмет педагогічної науки ?).
3. Заповніть таблицю:
Основне призначення
педагогіки як
|
Обґрунтування
| |
науки
|
наука про спеціально організовану
цілеспрямовану і систематичну діяльність з
формування людини — про зміст, форми і
методи виховання, освіту та навчання.
|
Специфічна риса педагогіки як фундаментальної науки полягає втому, що вона є основою основ всіх наук, тому що саме вона забезпечує розвиток наукових знань про те, як нагромаджувати знання і передавати її від покоління до покоління.Педагогіка торкається сфери людських взаємин, займається вивченням впливу людини на людину в суспільному контексті, відповідно до чого вона є наукою суспільною.
|
культури
|
оволодіння педагогом педагогічним
досвідом людства, ступінь його досконалості в
педагогічній діяльності, досягнутий рівень
розвитку його особистості.
|
Державна національна програма "Освіта. Україна XXI століття" в якості одного із найважливіших напрямів реформування системи освіти визначає підготовку нового покоління педагогів, які б творчо втілювали в реальну практику принципи гуманізації, гуманітаризації, демократизації, індивідуалізації та етнізації навчання. Вирішення цього завдання під силу лише педагогам, котрі мають високий рівень загальної і педагогічної культури.
|
практики
|
формування у студентів системи необхідних
педагогічних умінь й навичок, фахових здібностей, особистісно-індивідуального стилю
поведінки та діяльності, необхідних для майбутньої професії в
оптимально наближених до роботи за фахом умовах.
|
Педагогічна практика є важливою частиною навчально-виховного процесу в ході якого проходить безпосереднє поєднання і реалізація теоретичних знань, що отримують студенти на заняттях з їх практичною діяльністю в якості педагогів. Це дозволяє з одного боку, закріпити і поглибити знання теорії, а з іншого – набути вміння і навички необхідні для майбутньої самостійної роботи.
|
4. Перерахуйте основні культурологічні аспекти педагогіки .
5. У чому полягає відмінність між вивченням дитини вчителем і вченим?
6. 5. Прокоментуйте наступні міркування педагогів:
Мета вчителя - сформувати у дитини бажання вчитися (а не відбити у нього це бажання), запалити вогник потягу до знань і дати йому необхідні для цього інструменти, способи (уміння читати, рахувати, писати). Зауважте - у ідеального вчителя пріоритети у формуванні дитини йдуть саме у такій послідовності: спочатку - мотивація (бажання), потім - технічна частина. При цьому ідеальний учитель завжди турбується про духовний, моральний розвиток дітей, відстежить, коли та чи інша ступінь мотивації вже сформувалася, і треба відкривати дитині нові горизонти. Втім, ідеальний учитель зробить й інше. Він закохає учнів у свій клас. Він покаже цінність кожної дитини. Він виявить родзинку і важливість кожного, його значимість, а отже - розвине індивідуальні якості учня і здійснюватиме особистісно-орієнтований підхід.
… Ідеальному вчителеві цікаво формування душі дитини. Ідеальний учитель здогадується, що кожній людині дано ті чи інші обставини життя - батьки, матеріальна забезпеченість, інтелектуальні здібності, схильність до співчуття або до лідерства. І не може бути дитина з початковим рівнем навчальних досягнень вартою меншої уваги та любові, ніж дитина-відмінник.
Завдання для самоконтролю
Відповіді на питання
1. Сутність педагогічної професії.
a) Педагогіка
– наука про спеціально організовану цілеспрямовану і систематичну
діяльність з формування людини – про зміст, форми і методи виховання, освіту та навчання.
b) Наука – сфера діяльності людини, спрямована на
одержання (вироблення і систематизацію у
вигляді теорій, гіпотез, законів природи чи суспільства тощо) нових знань про навколишній світ. Основою науки є збір,
оновлення, систематизація, критичний аналіз фактів, синтез нових знань або узагальнень, що описують природні або суспільні явища, які досліджуються, та (або)
дозволяють будувати причинно-наслідкові зв'язки між явищами і прогнозувати їх перебіг
c) Культура – сукупність матеріальних та духовних
цінностей, створених людством протягом його історії; історично
набутий набір правил всередині соціуму для його збереження та гармонізації.
d) Практика –
доцільна і цілеспрямована діяльність, яку суб'єкт здійснює для досягнення
певної мети. Практика має суспільно-історичний характер і залежить від
рівня розвитку суспільства, його структури.
e) Педагогічна
наука – це наука про виховання, освіту та навчання підростаючого
покоління та дорослих. Вона досліджує спеціально організований вплив на
світогляд і поведінку дітей, аналізує і досліджує об’єктивні закономірності
виховного процесу, досліджує істотні зв’язки, причинно-наслідкові залежності в
ньому. В даному випадку виховання розуміється у його найбільш широкому значенні.
f) Педагогічна
практика – це початковий етап у системі фахової підготовки, перша ланка
практичного засвоєння педагогічної професії. У цей період закладаються основі
професійної діяльності фахівців, формуються професійні якості особистості
вихователя та інтерес до майбутньої професії. Педагогічна практика є важливою
частиною навчально-виховного процесу в ході якого проходить безпосереднє
поєднання і реалізація теоретичних знань, що отримують студенти на заняттях з
їх практичною діяльністю в якості педагогів. Це дозволяє з одного боку,
закріпити і поглибити знання теорії, а з іншого – набути вміння і навички
необхідні для майбутньої самостійної роботи.
2. Виникнення педагогіки як науки.
Педагогіка – наука (система знань), що
вивчає і формулює закономірності, форми, методи навчання та виховання.
4. Перерахуйте основні
культурологічні аспекти педагогіки .
У структурі спілкування виокремлюють такі
аспекти:
1) комунікативний (лат. communicativus,
від соmmunicatio ‒ зв'язок) ‒ обмін інформацією;
2) інтерактивний (лат. inter ‒ поміж, між
і activus ‒ діяльний) ‒ організація взаємодії між індивідами, які вступають у
спілкування;
3) перцептивний (лат. perceptio ‒
сприймання) ‒ сприймання людини людиною.
Аспекти спілкування тісно пов'язані між
собою. Адже інформацію необхідно не тільки прийняти, а й осмислити.
Передавання, приймання, розуміння інформації зумовлюють взаємозв'язок
«діяльність ‒ спілкування ‒ пізнання». Обмінюючись інформацією, партнери
впливають один на одного.
5. У чому полягає відмінність між
вивченням дитини вчителем і вченим?
Слід розрізняти науково-психологічне
дослідження дитини та вивчення вихованців педагогом. Дослідник вивчає психіку
дитини з метою поповнення наукових знань про неї, виявлення нових
закономірностей, умов прояву психічних явищ тощо. У професійній діяльності
педагога вивчення психіки дитини носить практичне спрямування, зорієнтоване на
підвищення ефективності навчання й виховання дітей. Знати особливості кожної
дитини педагогу необхідно для забезпечення індивідуального підходу у роботі з
нею. При цьому педагог не поповнює наукових знань з психології, а використовує
їх для визначення рівня розвитку своїх вихованців, простежує їх прояв у кожної
конкретної дитини. Робота з дітьми, яку проводить педагог, дозволяє йому
постійно спостерігати за своїми вихованцями протягом їх перебування у
навчальному закладі, яке триває роками. Спілкуючись та співпрацюючи з дитиною у
ході виконання побутових процесів, під час прогулянок, ігор, уроків, педагог
має змогу простежувати зміни у психіці дитини, оцінювати їх динаміку. В
обов’язки педагога входить виконання діагностичної функції, тобто вивчення
своїх вихованців у контексті освітньо-виховної роботи з ними. Діагностична
функція полягає в оцінці знань, умінь, навичок, вихованості, розвитку дитини у
тісному зв’язку з встановленням особливостей навчально-виховного процесу –
зокрема причин, що перешкоджають досягненню бажаного ступеня розвитку рис і
якостей особистості та факторів, які сприяють успішному досягненню цілей
освітиПедагог не просто організовує різноманітні форми навчально-виховної
роботи з дітьми, а вивчає дітей у процесі їх реалізації, вносячи згодом
доцільні зміни в їх проведення з урахуванням виявлених резервівЗавдання
стосовно вивчення дітей педагогом навчальної установи полягають у тому, щоб
забезпечити нормативні умови для розвитку їх психіки, гнучко перебудовувати їх
у разі несприятливого впливу на поведінку дитини, вчасно помітити відхилення в
ході психічного розвитку, спрогнозувати подальший розвиток дитини та здійснити
потрібну профілактику можливих проблем психічного розвитку. Без цього неможливі
ефективне виконання педагогом своїх обов’язків, творчий підхід у його роботі.
Для реалізації дослідницької функції педагогу необхідно володіти міцними
знаннями з вікової, зокрема дитячої, психології. Педагог спирається на знання
як загальних закономірностей психічного розвитку особистості (динамічні та
змістовні його особливості), так і знання про розвиток окремих психічних
функцій, властивостей в умовах чимдалі складніших видів діяльності та
спілкування дитини. Знання про психіку дитини повинні відзначатись цілісністю,
узагальненістюта системністю, що зумовлені розумінням взаємозв’язку між окремими
напрямками у розвитку психіки дитини: форм її активності, психічних
властивостей та процесів, здібностей та мотивів. Повноцінне виконання педагогом
професійних функцій неможливе без усвідомлення ним своєї ролі у
навчально-виховному процесі з дітьми. Для дитини – педагог виступає старшим,
розумним товаришем, партнером по співпраці, завжди готовим прийти на допомогу.
Педагог повинен володіти витримкою, тактом, не припускати у своїй поведінці
грубих інтонацій, викриків, вміти підтримувати у себе позитивний, оптимістичний
настрій. Кожен педагогічний працівник працює разом з колегами над спільними
задачами навчання й виховання дітей, і у системі сучасної освіти велике
значення має наступність у роботі всіх учасників педагогічного процесу.
ВИСНОВКИ про особливості вивчення педагогом психічних особливостей дитини:–
вивчення дітей педагогом має практичну спрямованість на розуміння причин їх
поведінки, визначення їх схильностей, створення умов для їх розвитку;– для
отримання об’єктивного знання про своїх вихованців педагог користується
спостереженням у контексті організації ним навчально-виховного процесу з
дітьми;– діагностична функція професії педагога спирається на глибокі знання
ним дитячої психології.
6.Учитель –
важлива людина в житті кожного. Він працює з найціннішим – особистістю. І від
того, який у Вас учитель, залежить і те, як Ви проведете свої кращі учнівські
роки. Тож вчитель не тільки навчає, він допомагає, скеровує, виховує, підказує,
шукає… Така доля учителя.
Комментариев нет:
Отправить комментарий